План подорожі дівчат
В Батумі ми добиралися на поїзді з Тбілісі. Це було досить оптимальним рішенням. По-перше
зникала проблема з житлом, по-друге не тратився час на поїздку. Купе було доволі зручним і в ньому навіть можна було спати. Квиток коштував приблизно 100 грн.
Вечірню дорогу ми грали українські пісні на пандурі(грузинський народний інструмент), сопілці та маракасі. Деколи грузини підходили до купешки й слухали. Вечірило і ми полягали спати. Попереду п'ятигодинна дорога.
Пандурі. Груизнський народний інструментЗрання поїзд прибував в Махінджаурі. Звідти ми на таксі добралися до Батумі.
У нас була невелика місія в місті. Треба було передати листа в готель. От тут й помінялися наші плани. На рецепшені нам зробили знижку від якої ми не могли відмовитися. Так ми жили в готелі в номері люкс.
Місто було пустим, навколо не було ні душі, в повітрі пахло нафтою. З готелю ми попрямували на пляж, на море ж приїхали.
Сходити на сніданок виявилося не простою задачею, ми довго кружляли прямим вулицями і нарешті натрапили на кафешку. Але не будемо про неї. Одним словом, смачно пообідати можна в “Привет Батуми”. В них є два заклади один з європейською кухнею, другий з грузинською, ми були й там, й там.
Велосипеди можна брати на прокат. Треба купити картку на 20 ларі і паркувати в певних місцях. Ми ж брали їх в якогось чоловіка за 5 ларі за годину, причому нічого не треба було нічого лишати з документів. Та й на 20 хвилинне запізнення він ніяк не зреагував.
В Батумі є своя канатна дорога. 2 ларі і ви пролітаєте над містом до оглядового майданчика.
І ще фото індустріальне. "В Батумі знаходяться нафтопереробні підприємства, за Саакашвілі місто хотіли переробити повністю в туристичне русло. Але не сталося" - розповідав нам таксист.
Вечором ми вирішили проїхатися на велосипедах. Взяли на годину ровера і поїхали по набережній.
Немає коментарів:
Дописати коментар