Грузія. Частина І. Кутаїсі

Наша невелика подорож відбулася досить спонтанно, якось в стилі "Їдеш в Грузію" - "Їду. А коли?". Вночі купили онлайн авіаквитки, а далі переліт, десь за місяць.

Дні наближались досить швидко, і в якусь чергову середу настав час "завтра летимо". Я написав листа на роботі, що лечу в Georgia, зібрав великого рюкзака і ми попрямували до Києва.

Поїздка в США трохи навчила, що не варто довіряти прогнозам погоди, то я й взяв всього потрохи про запас. А то сонячна Каліфорнія мене вже зустріла холодною погодою, а я бува набрав з десяток футболок.

План робився за день до. Це був грандіозний задум об'їхати купу місцин за тиждень. Але на практиці вийшло по іншому ніж бажалося, хоча був хороший гастрономічний тур.

Нічний літак наводив мене на думку, що висплюся, цілу ніч не спали бо. На квитках писало, що 4 години летіти. Та виявилося, що насправді менше двох годин, а ще дві години, то була різниця в часі.

Ранкове Кутаїсі зустріло нас таксистами і сіросонячною погодою. Я якось читав, що з таксистами тут треба торгуватися і не піддаватися на всі пропозиції. Та ми трохи піддалися. Так ми потрапили в печери Прометея і вперше скуштували грузинську кухню.

Я ніколи не бував в печерах, хоча може й не пам'ятаю, але тут вони були красиві, 40хв ексурсії, усе в підсвітці і на фоні грає класична музика. По атмосфері мені нагадало підземелля з Heroes of Might and Magic. Ексурсія вартує $3,5, для студентів(в тому числі з Україні) знижка під 50%.

Наступною нашою зупинкою був центр Кутаїсі. Ми вийшли з таксі і присіли на сходах поряд з невідомою нам спорудою, як виявилося пізніше Кутаїським театром. Тут ми мали вирішити де поселитися, як отримати доступ до інтернету і що відвідати.
Повз проходили люди, хтось вітався, питалися чи ми з Україні (у нас була синьо-жовта символіка), що там та як, питались, чи можуть чимось допомогти, хтось навіть пригощав. Хлопці років 15и питалися, як на Україні, казали, що хочуть відвідати Київ, бачили на фотографіях. Жінка розповідала, що була співачкою в Києві, казала, що може нас приютити в себе, обмінялись телефонами.

Українські прапори досить часто зустрічаються в Грузії. Кутаїсі не виняток.

Якось пройшов один чоловік, по зовнішності нагадував одного з нашого знайомих, він глянув на нас і пішов далі. Ми сиділи як й далі, купили картку для телефону. Я пробував під'єднатися до інтернету. Згодом чоловік повернувся і сказав: "Хотите 4 билета на представления принесу?". Ми ствердно кивнули головою. Про театр ми не думали, а тут випав такий шанс.

Це був актор театру Георгій. Він повів нас всередину, провів нам ексурсію по театру, розповів про вистави.
- Это наши друзья Украины - знайомив нас Георгій.
- О, из Украины!
Так ми познайомилися з акторами, режисерами та іншими творчими людьми.

"Кохаю. Это ж как звучит. Не просто люблю, а кохаю." - говорив, з захопленням, заслужений актор Грузії.

Театрали загалом цікавий народ, якось так припадає перетинатися по житті. Грузинські актори ще раз підтверджують цю тезу. Де ж ви ще за столом будете обговорювати Фрейда, Цвєтаєву, Єсеніна, Шевченка та грузинських письменників, обмінюватися списком сучасних письменників та музикантів й пити за поезію.

Білий міст. Відоме місце в Кутаїсі.

Ми побували на грузинському застіллі, попили хорошого вина з 50л бутлів, спробували чачу, чіхертму й низку інших народних страв, поспівали українських й послухали грузинських пісень, відвідали дві вистави та побували на ексурсії в гірському монастирі та храмі. Така от гостинність.

Монастир Моцамета Такий вид відкривається з монастиря Храм Баграта. Cимвол об'єднаного грузинського народу.

Вистави на які ми потрапили, були на грузинській. Я практично нічого не розумів, Георгій  перекладав дівчатам, а я, сюжет вже взнавав постфактум. Мені сподобалося, все виглядало досить якісно.

На початку вистави поряд зі мною сидів хлопчик, років восьми, він трохи метушився, щось говорив своїй матері, згодом обернувся і крикнув: "Слава Україні!".

В Грузії залишився і мій музичний інструмент - казу. Одному з акторів дуже припав до душі, не міг не подарувати. "Представляеш я целый день сегодня играл" - казав, він на наступний день.

Cafe Palaty. Тут найсмачніша чіхертма і приємний інтер'єр. Знаходиться поряд з білим мостом.

Пару практичних слів.
Інтернет. Ми прикупили стартовий пакет GeoCell. За 15 ларі було 750 мб інтернету й не дорогі дзвінки по Грузії і в Україну. Інтернет 3gшний, швидкість досить пристойна, покриття ніби хороше. Я роздавав його через свій андроїдофон, так що з тим проблем не було.

Місцева валюта - Ларі. 1 ларі вартує десь 5.7 грн. Обміняти гривні в Києві не вдалося, але все можна зробити на місці. Таксист нас підвіз до кантора де можна було поміняти долари, євро. Курс всюди приблизно рівний, це тішило. Також діють картки Visa/Mastercard.

Загалом ми планували побути один день, а вночі на купе поїхати в Тбілісі. Але лишилися на більше. На третій день ранкова маршрутка забрала(саме так забрала, підїхали додому й позвонили) нас у напрямку Тбілісі. Лишилося 5 днів.